Російське вторгнення на українські землі – це чіткий намір зруйнувати українську соціальну та культурну систему шляхом руйнування найважливіших об’єктів інфраструктури, ліквідації та жорстокого поводження з чоловіками, жінками, дітьми та тваринами, шляхом політичних нав’язувань та авторитарних територіальних поглинань.
Зіткнувшись з цим сценарієм, українські художники-візуалісти включили у свої художні постановки, тобто в свої прочитання життя і світу, всі ці жахи вторгнення.
І не тільки в його прямому, войовничому, бойовому сенсі, але й також посилаючись на його психологічні, соціологічні, філософські та моральні деталі.
Але на жаль, українські художники почали відчувати труднощі у спробах виставляти свої роботи в галереях, музеях і на виставках по всьому світу.
Адже мистецтво, яке представляє хаос вторгнення та відображає російську агресію та спроби знищити культуру, символи українського суспільства і сім’ї нібито викликає сумніви щодо хорошої можливості продажу серед колекціонерів та поціновувачів, нібито не містить у собі уявлення про красу, необхідну для художньої творчості.
Однак ті, хто долучається до світу мистецтва, завжди повинні пам’ятати та поважати етичні обов’язки та місію кожного з митців, сприяти розкриттю їхніх почуттів та реалій.
Підтримати їх у бажанні показати своє бачення дійсності відвідувачам, поціновувачам, колекціонерам та широкій громадськості.
Інакше це зводиться до суто економічних інтересів, залишаючи осторонь мистецький внесок у такий важливий і трагічний історичний момент.
Кураторами виставки є Ньютон Вайтхерст де Кастро та Пауло Сіола де Кастро.
Ми запрошуємо вас візуалізувати та зрозуміти українське мистецьке середовище до моменту вторгнення (до лютого 2022 року), а також середовище візуального мистецтва після вторгнення.
Свої роботи в залі представляють такі художниці, як Ельзара Оазо, Анастасія Молчанова, Ольга Бонд, Елла Єфімова, Яна Янк, Дар’я Ті, Юлія Шишкіна, Вероніка Близнюченко, Юлія Володіна, Олександра Родіонова та інші, а організація робіт розміщена таким чином, щоб уможливити пряме протистояння між “до” і “після”, між миром і різаниною, між повагою до людини, з одного боку, і порушенням міжнародно визнаних прав людини, з іншого.
На думку кураторів цієї виставки, створювати перешкоди для української мистецької експозиції, особливо в теперішній час, означає потурати, нехай навіть шляхом бездіяльності, насильницьким структурам, які підпорядковують собі цілу націю, сім’ї, людей, символи та ідеї, шляхом руйнування, смертей та інших видів гноблення.
Ми прагнемо повністю відкрити завіси, які раніше засліплювали, і зняти завіси, накинуті страхом, відкриваючи простір і середовище для української мистецької реальності періоду постросійського вторгнення.
25% відсотків коштів, що будуть отримані із продажу картин з виставки, підуть на допомогу проєкту ШАНА для донатів Kinder für Kinder.
Для всіх, хто справді хоче бачити та розуміти.